хм... за... у нас така армія шо через пару років вся техніка піде на металолом... і вобше... звичайно нам треба приєднуватись до якогось блоку...будь то НАТО чи ше шось... бо своїми силами ми зараз мало чо можемо зробити...(всмислі країна наврядчи зможе ефективно захищати своїх громодян)
ну або якшо нікуди не приєднуватись тоді треба зробити масову реформу в армії своїми силами... а це я думаю зараз майже анріл...
Вступ в НАТО відкриває перед Україною певні перспективи... тому я напевно...хм.... я ЗА...

П.С. Тіки не треба думати шо нас там прямо чекають з розкритими обіймами... там теж свої вимоги...
о а ще вступ в НАТО може трохи допомогти до вступу в ЄС... тіки то вже інша тема...

хотите порядку в армии???
ТАК ПОЙДИТЕ И НАВЕДИТЕ!!!!

я ЗА и всё !

Як казав нам історик - КОМУ МИ ПОТРІБНІ? ДА НІКОМУ!... хрєн на нас хто напеде бо хрєн кому ми нужні... у нас самий новий танк ще при сталіні їздив... а через 5 років не буде жодного вертольота чи літака військового який зможе злетіть... вже не кажучи про тих хто в армії служить... Призив великЕ дєло... беруть всіх хто не встиг вступить в унівєр... косих, кривих, голубих, глухих, сліпих даж беруть... сліпих беруть вони на локаторах сидять і прослуховують всьо)))... а глухих в сапьори... взірветься їм по барабану все одно не почують.... отакий сміх крізь сльози...
Я всеж за вступ у НАТО і за вступ у СОТ... думаю ніхто не сумнівається що я зможу навести аргументи чому я за...

Воно нам надо то Нато!!!!???

Я це розумію.. але просто така мисля повинна бути відсутня.. Ти любеш спорити, думати...а робити - НЄ!

Вся ця політична пропаганда в Україні - нідочого. Це політ.маневр, в якому влада заважає нам думати насправді над глобальними проблемами. Це для того, щоб пудрити мізки...Щоб завши було непорозуміння, і двоякоНевизначений варіант вибору.. типу "АБО - АБО". (наприклад, Рос мова, НАТО)..Це понти.. Куди,куди..так це в ВТО треба..І назад шляху нема - вступаємо першими за РОсію - ми модні..(економіка гірше точно не буде..всі 100 з лишнім країн, які вступили в ВТО отримали лише покращення своєї економіки) А якшо Росія перша вступить, то вона видвене певні вимоги до України..і будем ми потім лапу сосать.. Доречі ми підписали договори з усима країнами-учасницями ВТО, а Росія...тільки з СШа..чи шось таке.. Тобто, ми майже все уже зробили..так якого нам чекати Росію, як сказав якийсь із депутатів?!

Для пнів - ВТО - Всесвітня торгова організація.

Цей пост був написаний не за власними думками, а за закономірностями ситуації згідно міжнародним Відносинам і Зовнішньої політики..а також геополітики і психологічним тиском на людей, що здійснює влада, яку ми обрали, тому винен кожен із нас, і взагалі українсьна нація з її менталітетом. Шо є то є.

нерозумію,що в цій темі роблять розмови на рахунок СОТу?????

НАТО....здається для більшості абсолютно всеодно чи ми туди вступати будем,чи ні...невсеодно РОсії,яка цим самим стане абсолютно доступною у військовому плані для америки,яка захопить так званий Хартленд і можливо навіть дасть статися "ефекту анаконди"...вот такая вот параша шановні...

Макс не треба із себе робити розумника,а краще почитав ту саму політ географію,щоб преконався,що то всетаки я мав на уваззі Хартленд....і до чого тут Водій,якого я можу загрузити у будь-якій суперечці навіть про Леніна...... :fuck:відаляючись від того самого ПГ я тобі скажу,що маю свої уявлення про світ,і можу робити висновки,якби ти добрепрочитав про теорію пів місяця,то побачив би,що там про Україну ані слова,поскільки вона тоді була у складі СРСР,а коли вона стала незалежною,то можна зробити чіткий висновок,що вона стала країною,на яку США не проти трошки повпливати,аби не дать Росії розкрити рота......ПІС!

Якшо тут будуть америкоські бази, так їх дідки і бабки комуністи дрючками знесуть через місяць  - чи я не правий?
Нам краще свою армію піднімати треба... а Росія нам по барабану... хібашо як торгівельний союзник... бо вже бачили шо зробив воєнний союз з Росією пару століть назад...

П.С. якшо Росія і США грають в переферанс то і нам треба запасти пару козирів в рукаві... або хочаб зіграть свій Мізєр (ну хто знає зрозуміє    )

Хартленд-не Росія....а баз тут не буде і піздєц.....сам проти...

Ни хера подобного нафиг там тут эти янки???Итак не страна а приют для беженцев!!!

Да прямо как в песне Коррозии Метала "Общество патлатых ПРАВИТЕЛЬСТВО ЖИДОВ!!!"

1. Розширення і трансформація Північноатлантичного альянсу є одним з найбільш фундаментальних зрушень в міжнародній безпеці, пов’язаних з формуванням нової постбіполярної системи міжнародних відносин. (біполярна система міжнародних відносин, тобто протистояння двух сил, блоків на міжнародній арені. Наприклад 20 століття, країни варшавського договору і Росія.Потім США - РОСІЯ).
Цей процес без перебільшення доленосний для європейських країн, оскільки не лише остаточно закріплює результати минулого біполярного протистояння, але й окреслює контури єдиної європейської цивілізації у межах євроатлантичного простору. Належність до цієї цивілізації є прагненням багатьох країн Європи, у тому числі і України.

Відтак постає питання про нову роль Альянсу у забезпеченні безпеки євроатлантичного простору. Формування нової євроатлантичної архітектури безпеки в майбутньому, вірогідно, буде здійснюватися за допомогою зміцнення її несучих конструкцій, таких як:
• подальше розширення НАТО на Схід;
• поглиблення кооперативних зв'язків між НАТО і ЄС у галузі безпеки;
• залучення Росії до процесу зміцнення стабільності і миру в Європі;
• економічне і політичне освоєння пострадянського простору США і країнами Заходу.

2. Подальше розширення НАТО на Схід - важлива складова нової архітектури євроатлантичної безпеки. Приєднання країн другої хвилі до Альянсу означає розширення зони відповідальності НАТО в Європі. При цьому приєднання Словаччини і Словенії заповнює "діри", що утворилися всередині цієї зони. Однак головні проблеми можуть виникнути не всередині цієї зони, а на її периферії, на передньому краї розширення. У такому випадку ключовим чинником, від якого буде визначально залежати подальше розширення Альянсу, стає Україна, яка межує з двома новими членами НАТО - Румунією і Словаччиною.

Певну загрозу всій цій конструкції євроатлантичної безпеки можуть складати такі ризики:

• ослаблення присутності і впливу США в Європі;
• перетворення ЄС у самостійну геополітичну силу в Європі і послаблення євроатлантичних зв’язків між США та  західноєвропейськими країнами;
• поверненням Росії до політики геополітичного реваншу.

У випадку збереження зазначених ризиків протягом найближчого десятиліття можна досить точно спрогнозувати, що найбільш вірогідним сценарієм розвитку ситуації навколо України після другої хвилі розширення НАТО стане її перетворення на "буферну зону". Цей сценарій уже частково реалізований. Україна фактично виявилася затиснутою між НАТО і Білорусько-російським військовим союзом. Друга хвиля розширення Альянсу тільки підсилить риси і контури цієї "буферної зони". Зазначений сценарій може бути прийнятний для Альянсу з військової точки зору, оскільки не вимагає додаткового розгортання сил на території нових членів і не передбачає великих витрат на забезпечення їхньої оборони і безпеки. Однак він не може задовольняти НАТО з політичної точки зору, оскільки консервує процес подальшого розширення Альянсу та сприяє посиленню політичної нестабільності в Україні. В той же час Україна як "буфер" може сприяти зміцненню євроатлантичної безпеки лише тоді, коли буде внутрішньо політично стабільною країною. Роль буфера позбавляє її зовнішніх умов для забезпечення такої стабільності. Ситуація невизначеності "буферної зони" буде провокувати Росію повернути собі вплив над цією територією, забезпечити тут свою військову присутність та, зрештою, встановити повне політичне й економічне домінування.

3. Подальше розширення НАТО неминуче вимагатиме зміцнення і посилення України як чинника стабільності Центрально-Східної Європи. Завданнями, які постають перед Україною після 2-ої хвилі розширення НАТО, мають бути:
• успішне завершення економічної, політичної й військової реформ;
• переведення відносин між НАТО й Україною з партнерства в ранг "НАТО - країна-кандидат".
Зацікавленість НАТО у набутті Україною членства в Альянсі, на думку деяких експертів, залежатиме від кількох умов. По-перше, від ступеня стратегічної і політичної важливості України для Альянсу. По-друге, від того, наскільки успішно Україна зможе диверсифікувати свої економічні зв'язки з Росією. По-третє, від рівня підтримки нових членів Альянсу і США. Всі ці умови зводяться до розуміння того, наскільки Україна значима для Заходу і США як форпост стабільності в Центральній Європі. Ця вагомість багаторазово зростає з початком економічного і політичного освоєння Заходом і США пострадянського простору, де Україна може виступати в якості основного плацдарму. Але вірогідність такого сценарію розвитку вирішальною мірою залежить від самої України та її стратегічних інтересів щодо НАТО.
Приєднання до НАТО гарантує Україні зміцнення державного суверенітету, стимулюватиме поширення демократичних цінностей і розбудову громадянського суспільства. Тому вступ України до НАТО - це реалізація її цивілізаційних інтересів. Членство в НАТО надає вагомі гарантії збереження національної ідентичності та єдності української нації. Перебування у спільноті цивілізованих демократичних країн – членів Альянсу сприятиме формуванню української національної еліти, орієнтованої на національні та європейські цінності, розвитку національної культури та культури національних меншин України.

4) Приєднання України до НАТО відповідає інтересам обох сторін. Вступ України до НАТО остаточно вирішив би геостратегічну дилему в Європі, пов’язану з відновленням геополітичного суперництва. Це дозволило б розвивати дійсно партнерські відносини між усіма європейськими гравцями, а також США і Росією.
Україна у досяжній перспективі зможе вирішити головне стратегічне завдання – інтегруватися в Європу, скоротивши тривалість і полегшивши труднощі цього процесу. Інтереси України, пов’язані з євроатлантичною інтеграцією, актуалізують питання про шлях та процедури набуття членства в НАТО. Відповідь на нього потребує визначення умов набуття членства в Альянсі, мотивів та потреб НАТО у приєднанні тих чи інших нових членів.

У цілому за 2003 рік з 256 запланованих заходів Цільового плану виконано 230. Таке інтенсивне виконання заходів Цільового плану було позитивно оцінено керівництвом НАТО на засіданнях спільної комісії Україна – НАТО. Найбільш вагомим внеском України в реалізацію Плану дій можна вважати: створення цивільних структур управління у Міністерстві оборони, проведення Оборонного огляду, участь у миротворчих та гуманітарних операціях під проводом НАТО, участь українського військового контингенту в стабілізаційних силах в Іраку. Важливим кроком України щодо підтримання мобільної спроможності сил Альянсу стала її згода про надання українських літаків АН-124 для використання країнами НАТО на умовах лізингу.
Проте у виконанні Україною Плану дій Україна – НАТО та Цільового плану Україна – НАТО на 2003 рік виявилися і певні недоліки. Вони стосуються військових компонентів, зокрема, недостатнього виділення коштів, обмеженості кваліфікованих кадрів, незнання військовими іноземної мови. На подолання зазначених недоліків спрямовані Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 роки та Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 роки, затверджені Президентом України 2 грудня 2003 року.

Прийняття Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 роки обумовлено необхідністю створення цілісної ефективної системи підготовки висококваліфікованих управлінців, удосконалення професійної підготовки фахівців з метою формування кадрового потенціалу для забезпечення державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції та створення передумов для набуття членства в ЄС і НАТО.

8. Для набуття членства в НАТО необхідно забезпечити:
1. Першочергову пріоритетність у відносинах з Альянсом проблеми вступу України до НАТО, а не процесу довготривалої євроатлантичної інтеграції з невизначеною перспективою.
Необхідно відійти від філософії “особливого партнерства” чи “поглибленого співробітництва”, яка у нових історичних рамках себе вичерпала. Зазначена формула відносин має бути змінена на стосунки, головною метою яких стане набуття Україною членства в НАТО. Відповідно до цієї мети потрібно переробити керівні документи, які регламентують реалізацію політики євроатлантичної інтеграції України.
2. Відповідність короткотермінових та середньотермінових завдань головній меті – вступу до НАТО.
На короткотермінову перспективу ці завдання мають забезпечити набуття Україною статусу кандидата у члени НАТО. Для цього необхідно, по-перше, здобути довіру з боку країн НАТО щодо відданості України євроатлантичним цінностям та намірів стати членом Альянсу і, по-друге, продемонструвати спроможність робити реальний внесок у колективну оборону, підтримку миру та інші нові місії Альянсу. Відповідно до цих двох вимог потрібно розробити низку відповідних завдань.
Середньотермінова перспектива повинна передбачати набір завдань, які б дали можливість успішно пройти юридичний етап набуття членства в НАТО. На відміну від короткотермінових, пов’язаних переважно з військовою та політико-дипломатичною площиною, середньотермінові завдання передбачають трансформацію соціально-політичної, економічної, духовної сфери суспільства і країни в цілому. Такі завдання не можуть бути досягнуті за короткий час, оскільки передбачають більш глибинні зрушення, наближення не тільки Збройних Сил, а й усієї країни до стандартів Альянсу. У військовій і політичній сферах це означає набуття спільного мислення і спільної стратегічної культури, несумісної з радянським стереотипом. Реалізація такої мети – це процес звільнення від пострадянськості у підходах до принципів управління країною, світоглядних і політичних цінностей.
3. Першочерговість розробки та реалізації вивіреної стратегії набуття членства в НАТО на короткотермінову та середньотермінову перспективи.
Стратегія дій на короткотермінову перспективу має бути підпорядкована головній меті - отриманню запрошення від країн НАТО на приєднання до Альянсу. Проміжні цілі короткотермінової стратегії полягають у забезпеченні зазначених вище вимог з боку НАТО: досягненню довіри до України і забезпечення її здатності робити внесок у колективну спроможність Альянсу виконувати відповідні зобов’язання.
Досягнення довіри вимагає від України:
• підпорядкування зовнішньополітичної стратегії інтересам, пов’язаним зі вступом України до Альянсу;
• забезпечення прозорості та демократичності президентських виборів 2004 року, парламентських виборів та виборів органів місцевого самоврядування 2006 року;
• забезпечення свободи преси та громадських свобод шляхом впровадження відповідних законодавчих, нормативно-правових актів, адміністративно-організаційних та економічних заходів;
• поглиблення довіри у сфері захисту інформації з обмеженим доступом;
• формування нової генерації урядовців та службовців, відданих ідеї євроатлантичної інтеграції України, які б відповідали за практичне втілення у ключових міністерствах і відомствах курсу на вступ України до НАТО;
• подачі письмової офіційної заяви про намір вступити до НАТО; цей захід є необхідною політико-юридичною умовою, яка дає підставу Альянсу сприйняти наміри країни як серйозні й вагомі, для того щоб дати відповідь Україні щодо залучення до ПДЧ, а потім запрошення до Альянсу; цьому має передувати інтенсивний діалог сторін з метою погодження умов і процедур здійснення такого кроку;
• запровадження широкої програми політико-дипломатичних заходів у країнах НАТО з метою формування позитивного іміджу країни і переконання політикуму цих держав у необхідності приєднання України до НАТО.
Іншим визначальним чинником, який формує довіру і підвищує шанси на вступ України до НАТО, є її спроможність робити внесок у виконання Альянсом його функцій. Для демонстрації спроможності виконувати зобов’язання члена Альянсу необхідно:
• презентувати НАТО Оборонний огляд та розробити цільові програми реформування та розвитку Збройних Сил України з урахуванням майбутнього членства в НАТО;
• провести Оборонний огляд у Державній прикордонній службі, МВС, військах цивільної оборони; слід виходити з того, що реформування цих структур є найбільш яскравим показником реальних демократичних зрушень в Україні;
• впровадити прозору систему оборонного планування та процедур укладання оборонного бюджету, перейти на систему НАТО щодо розробки оборонних програм та їхнього фінансування;
• здійснити перехід на єдині з НАТО стандарти і систему управління повітряним рухом, включаючи функціонування служб управління та контролю за повітряним простором;
• стандартизувати засоби зв’язку, управління, штабних процедур з метою досягнення оперативної сумісності між Збройними Силами України та Об’єднаними збройними силами НАТО; це, зокрема, передбачає видання топографічних карт території України, складання електронних карт геоінформаційної системи ЗСУ відповідно до стандартів НАТО, впровадження системи кодифікації НАТО та інше;
• продовжувати участь підрозділів Збройних Сил України у багатонаціональних миротворчих операціях під проводом НАТО.
Виконання вищезгаданих завдань складе вагоме підґрунтя для отримання Україною запрошення НАТО до реалізації ПДЧ з наступним запрошенням на приєднання до Альянсу. За оптимістичними оцінками, 2006 рік може стати роком завершення реалізації короткотермінової Стратегії дій України щодо вступу до НАТО.
Стратегія дій України щодо членства в НАТО на середньотермінову перспективу має впроваджуватися після отримання офіційного запрошення на приєднання до НАТО на саміті Альянсу 2006 року за сприятливих внутрішньополітичних і зовнішньополітичних умов. Така стратегія дій покликана реалізувати передусім юридичну процедуру приєднання до НАТО, яка, зазвичай, триває близько двох років. Отже, найкращою перспективою, на яку може розраховувати Україна, є набуття членства в НАТО у 2008 році. Реалізація цієї перспективи залежить насамперед від України.