Стан невідомості.
Стеля. Одна з шести стін, по торії деяких. В мене стін чотири. Одна з проваллям. В провалля я виходжу кожного дня, і якимсь чином повертаюсь назад. Провалля наповнене людьми. Вихід в провалля завішений тісною чорною тканиною. Через нього інколи (десь годин 6 на день) пробивається невідоме світло. Воно сліпить мені очі, від нього біль в голові...душі...Я ненавиджу це світло. Колись люди на роботі сказали що то сонце. Я не вірю. Останнє сонце що я бачив було приємне; це - ні. Я ніяк не запам'ятаю що я бачив по дорозі на роботу. Я не помічаю світу навкруги. Я й не хочу. Якщо напружитись і згадати роботу, в мізках випливає одразу лише картинка моєї комірчини, телевізор завішаний лахміттям, гарячий чай на ящику що служить мені столом, лопати-могильниці у кутку, з слідами свіжої землі, а можливо і крові, маленьке квадратик скла на стіні, що зветься вікном, над головою лампочка на шнурівці, старезний телефон та пару газет "Молода Україна", що залишає Квась, сторож переді мною. Я працюю сторожем на кладовищі. Місце тихе, зарплата харчами і оплаченою халабудкою, моїм житлом недалеко звідси. Житлом з шістьма стінами по теорії інших, по моїй з чотирма. Квась - людина з якою я спілкуюсь. Квась - німий, з затримкою у розвитку чолов'яга. Хоча інколи я думаю що Квась - жінка. Я бачусь з Квасем кожного дня. І кожного дня одне й те саме:
....Я стою на порозі комірчини - сторожки. Квась читає свіжу газету. - Привіт, Квась! Що нового? ,і тикаю пальцем в сторінку газети. Квась показує пальцями фігурки, на обличчі застигла фізіономія невдоволення. Я розумію що у світі все погано. Квась протягує мені газету, -Візьми, прочитай. Я кажу Квасеві, що не вмію читати. Квась кидає цукерку-м"ятну-смоктульку на стіл, і йде геть. Я засовую смоктульку в рота, беру газету. Я брехун.......
Інколи до мене приходить пес. Такий чорний і лахматий. У минулому житті я б сказав що то пес-водолаз. У минулому житті я був собаководом. Пес просовує свій мокрий ніс в причинені двері, чекає секунду, і якщо я його не проганяю, заходить у середину. Двері на пружинці з гуркотом зачиняються. Пес-водолаз обнюхує мене, лопати і влягається спати під моїми ногами. В цей час, коли він спить, я відчуваю тепло живого організму , тепло душі що здатна любити. Я вислуховую його переживання, проблеми з його дівчиною сукою-пуделем, інколи щось пораджу. Він розповідає як провів день, скільки кішок загриз за останню годину....Я думаю що пес-водолаз колишня людина. От тік якого хрена він робить у псячій подобі, я не знаю...
Десь, приблизно, коли у мене дзвонить старезний телефон щоб повідомити про кінець моєї зміни, пес-водолаз тихенько встає і йде.
Одного разу, вночі привезли бомжа-покійника. Його треба було терміново десь присипати землею, щоб уникнути зайвих питань міліції. На території залишався лиш я, і тьотя що заповнює всілякі бумажці. Розкинувши мізками, вона по старезному телефону доручила цю місію мені. Я як зараз пам'ятаю, як боявся виходу на вулицю. Усвідомленого виходу на вулицю. Годину валявся на підлозі - одній з шести стін, по теорії інших. Думав про те що я зараз побачу Сніг? Сонце? Людей? Могили? Наркоманів? Зелену траву? Сатаністів? Я звик до свого світу, до самотнього світу з Квасем і псом-водолазом. З двома комірчинами: моїм домом та сторожки. Я не був на вулиці скількись років. Лише дорога від дому до сторожки виводила мене на зовнішній світ. Але я пристосувався не усвідомлювати, не запам'ятовувати і не відчувати. Зараз - збій в моїй системі. Страх охопив тіло. Чого боятися? Я взяв лопату, відчинив двері....
Я нічого не згадаю, ні відчуттів, ні побачене тоді мною. Тоді я зрозумів, що ніколи більше не побачу того що на ззовні. Мені це і треба. Система працює злагоджено, і готова до казусів долі.
Квась плаче і смокче смоктульку-м’ятну цукерку. Пес-водолаз схлипує слюнями, скавчить. Поруч з ним собачка дівочої статі-пудель, з пузом. У них все добре. Я лежу у коробці. Підозри що це труна лізуть в голову. Тут затишно і тепло. Це те чого я чекав. Чорний бархат-оббивка лоскоче тіло. Я в костюмі. Я ніколи не носив костюмів. Це викликає трохи дискомфорту. Чую як дзвонить телефон у сторожці...моя зміна закінчилась.
