Молодь — це особливий різновид людей, що бачить цей світ не як константу, а як те, що можна змінювати за власним смаком. Зміни сягнули й мови, адже в ній є так багато слів: милозвучних й таких що важко вимовити, лаконічних і задовгих, веселих і серйозних, деякими словами користуєшся раз на вічність, іншими ледве не щодня, тому останні хочеться зробити особливими, веселими та зручними. Так виникає молодіжний сленг.
Ти не сленгуєш? Я не повірю! Можливо зрідка, можливо частенько, але такі змінені слова злітають і з твого язика!

— Ця чувіха мені щось нацарапала і сказала :”Врубайся сам”. А я дуплив-дуплив, але в тєлєгу не вклинився…
— Та забий на це, не парся, вона шкериться!

Два молодика стояли на тролейбусній зупинці й вели розмову, на них здивовано поглядали бабусі і зневажливо Марія Петрівна, вчителька української мови та літератури. Ці дорослі, досвічені люди, по-перше, осуджували таке ґвалтування мови, а по-друге, не все розуміли. А ще в них викликали асоціації з тюремним жаргоном, з якого й справді багато чого прийшло в сучасний сленг. Тому молодь, яка не цитувала поетичних рядків Лесі Українки й знущалася над мовою вважалася нами безнадійно зіпсованою.
Але сленг — це корисно!
Сленг — така ж ознака життя для мови, як для людини дихання. Якщо хочеться гратися з мовою, змінювати її, доповнювати, це значить, що людина мову знає досить добре, а також не проти спілкуватися нею, адже нащо змінювати те, чим не користуєшся?
Сленг пристосовує мову до будь-якої діяльності. Наприклад програмування. Скільки молодих людей захоплюються цим? Якщо б вони говорили про свої дії літературно-правильно, вони б певно мали дикцію, як у ведучих новин, а так все набагато простіше.
Коли Марія Петрівна зайшла в кабінет інформатики, то побачила двох хлопців, але найбільше враження на неї справило те, що вона їх почула:

— Вчора мій комп рендив 15 хвилин текстуру в тридемакс…
— А скачав прогу з нета, проінсталив— виявилося що з червяком…
—Ага. А ще дрова для віндухи прийшлося зіпанути до 10 метрів.

Але приклади „озручнення” мови є набагато ближче до тебе. Це — школа. Ти чуєш їх завжди, багато разів на день і сприймаєш, як щось абсолютно звичайне. А коли Марія Петрівна вийшла з кабінету інформатики і почула слова своїх учнів, вона дуже здивувалася:

— Дай скатати дезе, а то мене алгеброїд загрузить на уроці.
— Та візьми он у ботана.
— Та він, зубрила, лаве просить, та не ламайся я на контрабасі тобі шпору дам.
— Ладно бери, катай, заметано.

Сленг це гумор, це бажання молоді виділитись серед дорослого населення. Молодіжний сленг, як особливий діалект, він відрізняється і за місцем знаходження сленгувальників і за родом їх занять і за стилем життя. Хтось тусить на дискарях, а завісає в комютерних клубах, хтось живе в Києві, а хтось в Одесі і їх сленг — не одне й теж. Лише на інетчиків відстань не діє. Часом географічна різниця буває дуже разючою. Наприклад слово „уматовий” в Києві вживається в значенні „класний”, а в Запоріжжі, як „поганий”, тому якщо Запорожець тобі напише, що Динамо-Київ — уматова команда, то не посішай називати його братом.
Досить сильно на сучасний сленг, як і на офіційну мову впливає мова Туманного Альбіону. Ми часом й не помічаємо, як багато використовуємо слів англ. походження, хоч маємо власне українські відповідники. Часом вони й справді необхідні, а часом це просто весело.
Марія Петрівна коло школи побачила свого сина в компанії однолітків, до того ж почула:

— Хай піпли! Як настрій?
— Хелоу, чувак, настрій — кульний, а ти куди рулиш?
— На сейш з гьорлою

Те що в нього була дівчина — то нормально, але як він, син вчительки української мови та літератури міг розмовляти ось так? Хлопець побачив маму й підійшов до неї:

— Мамо, ти додому? Я прийду трохи пізніше, адже маю заплановану зустріч.

Марія Петрівна зрозуміла, що сленг це не безповоротне знущання над рідною мовою, це атрибут молодості. Молодість — це не вік, це особливий стан душі. Вона усміхнулася і відповіла:

— Рули, малий, будеш дома, звякнеш на трубу;)

Отредактировано ТИгренОК (2006-12-17 22:38:11)