я пишаюсь дідом своїм у якого було 13 хрещеників
пишаюсь чотками які я сам вирізав - і хотів подарувати коханій
пишаюся котом своїм Максом)
Пишаюся тим що я окрилений коханням майже здав ФІЗІКУ на 5!
але вона опустила на 4
пишаюся оцією откриткою яку я сам зробив- і яку я хотів подарувати Юлі на день святого валентина
але не склалося
тепер ти знаєш чим я пишаюся
а ще пишаюся своїм срібним хрестиком що в мене на шиї... який я дуже люблю який свячений в церкві - який я люблю жувати )...
який я ніколи майже не знімаю - і з яким я іноді молюсь
молюсь за інших
за Юля - за сестер (за тебе теж) - за мати - і за те щоб батько не пив... за бабусю... а ще за кота Макса
а іноді до архангела Георгія... але себе згадую найчаще востаннє...
і до предків
вониж бо нас памятають - і нам допомагають - навіть там - у раю
я так хочу щоб ви всі були щасливими... а особливо кохана... і мої любі сестри... але сам вам приношу найчастіше тільки біль і розчарування
...і я дуже ображаюсь коли кажуть що я сатаніст - я люблю бога - хоч він і дає нам стільки мучатись ...
ти ще тут?
ех тепер ти знаєш майже всі секрети моєї душі
і коли я плачу на підлозі - коли думаю скільки егоїзму в світі
і коли мені кажуть розумні люди що хлопці зовсім не такі - що вони домінантні - ті яким хочеться вірити...
коли я бачу цей Київ
цЮ ВСЮ ПОЛІТИКУ
БРЕХНЮ
ІЛЮЗІЮ
все це
те яке можна зняти на плівку - смітник на якому валяється вмерзлий в лід дохлий собака
забутий скворєшнік не хрещатику
знак стоп в потоці людей
і обвітрений часом знак - ЗАБОРОНЕНЕ ПАРКУВАННЯ - а коло нього припаркована машина в якій зняті давно - все що можна було - і яка розбита цасом більше ніж це місто
а також воротам МЕТРО на борщагівці - там де ним і не пахне
і хочеться плакати - вилити побільше солі з очей
солі якою нам забивають їх ще при народженні
заставляючи вірити в нереальні ілюзії
щастя і радості
і в цьому світу агонії - саме слова СПОКІЙ - вже є ОРГАЗМОМ... найвищою ступінню кайфу - того що ми ще хочемо досягти
бухаючи - курячи - колячись і жручи всяку дрянь...ми досягаємо лиш спокою
і від спокою кайфуємо
але насправді то лише доза смерті
БО СМЕРТЬ ЦЕ СПОКІЙ
ми вмираємо повільно - і отримуємо частку спокою - але ми думаємо що то кайф!
бо ми наївні
БО МИ ЛЮДИ!
бо ми робимо сотні помилок і не робимо висновків
так ми такі
