Ви мене губите. Раз!Два! Згубили...Загубили десь у лісі, де мені тепер і місце.Серед життя, яке було міліарди років тому...до появи людей...до появи ЗЛИХ людей...
От так швидко розвіялось ваше лицемірря. Воно було і згуло. Я вбила його і зникла. Тепер я непомітна. Привид?Ні.Я відчуваю життя, помічаю їх боязкий богляд на собі,
чую тупі розмови про себе...Вони думають що я змінилась, а Я ЗАВЖДИ БУЛА ТАКОЮ.Вони не помічали, були неуважні, от і загубили....розтяпи...
А я просто зібралась з духом, і відкрила себе їм. Розмовіла. та вони не слухали. Вони одразу злякались моєї мови!!Вони не мають до неї ніякого відношення....
В них - життя пройде на автопілоті. А хіба не цікавіше хоч раз звернути своїм бібілем з дороги? Може там замість розмитої дороги, зручне шосе? Що їх лякає?Мені цього не дізнатись. Я по своїй дорозі житІя їду пішки)
В кожному з них ховається особистість. Але вони її з кожним днем ховають все глибше і глибше своєї черевної порожнини. Роблять з себе ближнього. І стають інкубаторами. Індентичність - 99,9%....як в аптеці....

Єпілог(?)
....А сонечко все ж так яскраво світить десь там, за горизонтом, за дахами великих і маленьких будиночків, за лісом з монахами,  за тисячами життевих моментів...Я вірю що таки дійду туди, не сама, зі мною будуть люди, друзі...не клоновані...особистості...ми не залишимось одні в цьому мізерному світі, а вони....вони змарнують своїм життям.
Спасіння сьогодні не буде.