Мені цікаво, а яку поезію ви любите читати, якщо звісно любите? От мені наприклад подобається таджицька лірика. Дуже розумні вірші. Я взагалі поезію не люблю читати, а от це просто із задоволенням читала.
Поезія
Сообщений 1 страница 13 из 13
Поделиться22006-04-02 19:25:03
мені подобаються вірші які пише хтось з моїх знайомих ...народна творчість...бажано на філософську тему у готичному стилі от так...
Поделиться32006-04-04 10:08:57
у готичному стилі?... це типу: і відрізали їй вухи,
і тепер вона без вухів... :girl_crazy:
Поделиться42006-04-04 11:31:15
Люблю писати...
Хапати,бухати,
Блювати,втикати,
І "шо,шо?" питати....
Поделиться52006-04-04 18:34:31
Кто урод,кто красавец - не ведает страсть.
в ад согласен безумец влюбленный попасть.
безразлично влюбленным, во что одеваться,
что на землю стелить,что под голову класть
Поделиться62006-04-04 20:20:23
у готичному стилі?... це типу: і відрізали їй вухи,
і тепер вона без вухів... :girl_crazy:
нє, це тіпа:
вижали його у чай
і літає вся печаль
понад кров"ю тих часів
і над тим хто чай той пив
...шось без змісту зате з римою
Поделиться72006-10-16 20:41:27
У Шевченка прикольний стиль....був і у Стуса...був
а взагалі не дуж читаю поезію...вона і так отут...у душі...
Поделиться82006-10-20 20:40:20
Люблю Бодлера.Не лише за вірші а взагалі люблю. Трохи ревную його до Рембо, але то таке. То особисте. Люблю збочення та психологізм у віршах. Бальмонта люблю за вірші, бо він негарний. Його труп негарний, адже бувають ще й файні, котрі чудово збереглися. Пушкіна не люблю, бо розпіарений сильно.
Поделиться92006-10-21 21:23:34
Debbbilka
Оу......Шарль Бодлер.Ото психічний чуваг!
Поделиться102006-10-28 19:20:12
Трудно понять... лєгко догадатса
я нє вєрнусь і снова нє буєдєт вєсни
Я поднімусь я уже нє боюсь висоти
Я нє хочу штоби я я нє хочу штоби ти
Часамі словамі грузілі сєбяяя
...........................................................
спросі мєня кто ти?...
я же вєрнусь і снова натупіт вєсна...
когда я проснусь я знаю тєбє нє до сна...
я так хочу штоби ти ... я так хочу штоби я
дишалі одной тішиной і нє віділі дна О_о...
Поделиться112006-10-31 07:57:32
Оу......Шарль Бодлер.Ото психічний чуваг!
дура він класний!!!
XXXI. ВАМПИР
В мою больную грудь она
Вошла, как острый нож, блистая,
Пуста, прекрасна и сильна,
Как демонов безумных стая.
Она в альков послушный свой
Мой бедный разум превратила;
Меня, как цепью роковой,
Сковала с ней слепая сила.
И как к игре игрок упорный
Иль горький пьяница к вину,
Как черви к падали тлетворной,
Я к ней, навек проклятой, льну.
Я стал молить: "Лишь ты мне можешь
Вернуть свободу, острый меч;
Ты, вероломный яд, поможешь
Мое бессилие пресечь!"
Но оба дружно: "Будь покоен! -
С презреньем отвечали мне. -
Ты сам свободы недостоин,
Ты раб по собственной вине!
Когда от страшного кумира
Мы разум твой освободим,
Ты жизнь в холодный труп вампира
Вдохнешь лобзанием своим!"
Поделиться122006-10-31 08:01:01
Бодлер-супер
XXIX. ПАДАЛЬ
Вы помните ли то, что видели мы летом?
Мой ангел, помните ли вы
Ту лошадь дохлую под ярким белым светом,
Среди рыжеющей травы?
Полуистлевшая, она, раскинув ноги,
Подобно девке площадной,
Бесстыдно, брюхом вверх лежала у дороги,
Зловонный выделяя гной.
И солнце эту гниль палило с небосвода,
Чтобы останки сжечь дотла,
Чтоб слитое в одном великая Природа
Разъединенным приняла.
И в небо щерились уже куски скелета,
Большим подобные цветам.
От смрада на лугу, в душистом зное лета,
Едва не стало дурно вам.
Спеша на пиршество, жужжащей тучей мухи
Над мерзкой грудою вились,
И черви ползали и копошились в брюхе,
Как черная густая слизь.
Все это двигалось, вздымалось и блестело,
Как будто, вдруг оживлено,
Росло и множилось чудовищное тело,
Дыханья смутного полно.
И этот мир струил таинственные звуки,
Как ветер, как бегущий вал,
Как будто сеятель, подъемля плавно руки,
Над нивой зерна развевал.
То зыбкий хаос был, лишенный форм и линий,
Как первый очерк, как пятно,
Где взор художника провидит стан богини,
Готовый лечь на полотно.
Из-за куста на нас, худая, вся в коросте,
Косила собачка дівочої статі злой зрачок,
И выжидала миг, чтоб отхватить от кости
И лакомый сожрать кусок.
Но вспомните: и вы, заразу источая,
Вы трупом ляжете гнилым,
Вы, солнце глаз моих, звезда моя живая,
Вы, лучезарный серафим.
И вас, красавица, и вас коснется тленье,
И вы сгниете до костей,
Одетая в цветы под скорбные моленья,
Добыча гробовых гостей.
Скажите же червям, когда начнут, целуя,
Вас пожирать во тьме сырой,
Что тленной красоты - навеки сберегу я
И форму, и бессмертный строй.
Поделиться132007-12-31 03:24:54
люблю вірші Жадана..
Волога і різка, мов контури дерев,
в повітрі застряє Господня арматура.
Вистуджується день, холоне між дверей
блукаюча вода — твоя температура.
Поважне надбання — ця вогкість по ровах,
ці розчерки птахів, що в'язнуть сторожами,
допоки будуть нам стояти в головах
великі небеса великої держави.
Це коливання, цей тижневий падолист,
це обважніле тло, немов червона паста.
Розхитуєш містки, якими подались, —
так легко перейти, така спокуса впасти.
Похожие темы
нувесна... | Коли падає планка... | 2006-04-20 |